Читайлик

Подарунок для читайликів  

Передноворічна історія "Ялинка.На вас чекає цікава історія створена Володимиром Сутєєвим з авторськими малюнками.

В.Сутєєв 

Ялинка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв

Подивилися сьогодні вранці діти на календар, а там залишився останній аркуш.

Завтра Новий рік! Завтра ялинка! Іграшки будуть готові, а от ялинки немає. Вирішили діти написати Дідові Морозу листа, щоб він прислав ялинку з дрімучого лісу — найпухнастішу, найгарнішу.

Написали діти ось такого листа і мерщій побігли у двір — Сніговика ліпити.

Працювали всі дружно: хто згрібав сніг, хто катав кулі...

На голову Сніговику старе відро наділи, очі з жаринок зробили, а замість носа встромили морквину.

Гарний вийшов Сніговик-поштовик! Дали йому діти свій лист і сказали:

— Сніговик, Сніговик, Сніговик-поштовик, В темний ліс ти підеш І листа віднесеш. Дід Мороз за хвилинку Знайде в лісі ялинку: Прекрасну, пухнасту, Ялинку гіллясту. Ти ялинку візьмеш І до нас принесеш!

Настав вечір, діти пішли додому, а Сніговик і каже:

— Оце задали мені задачу! Куди мені йти тепер?

— Візьми мене з собою! — раптом сказало щеня Бобік. — Я допоможу тобі дорогу шукати.

— Вірно, удвох веселіше! — зрадів Сніговик. — Будеш мене з листом охороняти, запам'ятовувати дорогу.

Довго йшли Сніговик і Бобік і нарешті прийшли до величезного, дрімучого лісу...

Вибіг назустріч їм Заєць.

— Де тут Дід Мороз живе? — запитав його Сніговик.

А Зайцю нема коли й відповісти: за ним Лисиця женеться.

А Бобік: «Дзяв, дзяв» — і теж за Зайцем навздогін. 

Засмутився Сніговик:

— Мабуть, доведеться мені самому йти далі.

Тут як раз піднялася заметіль; завив, закружляв сніговий буран...

Затремтів Сніговик і... розсипався. Залишилися на снігу тільки відро, лист і морква.

Прибігла назад Лисиця, роззлючена:

— Де отой, що завадив мені наздогнати Зайця?

Дивиться: нікого немає, тільки лист на снігу лежить. Схопила лист і втекла.

Повернувся Бобік:

— Де Сніговик?

Немає Сніговика.

В цей час Лисицю Вовк наздогнав.

— Що ти несеш, кума? — Вовк загарчав. — Давай ділитися!

— Не хочу ділитися, самій згодиться, — сказала Лисиця й побігла.

Вовк — за нею.

А допитлива Сорока за ними полетіла.

Плаче Бобік, а зайці кажуть йому:

— Так тобі і треба: не ганяй нас, не лякай нас!

— Не буду лякати, не буду ганяти, — сказав Бобік, а сам ще голосніше заплакав.

— Не плач, ми тобі допоможемо, — сказали зайці.

— А ми зайцям допоможемо, — сказали білки.

Стали зайці Сніговика ліпити, а білки їм допомагати: лапками поплескують, хвостиками обтрушують.

На голову йому знову відро наділи, очі з жаринок зробили, а замість носа встромили морквину.

— Дякую, — сказав Сніговик, — що ви мене знову зліпили. А тепер допоможіть мені Діда Мороза знайти.

Повели його до Ведмедя. Ведмідь у барлозі спав — ледве його розбудили.

Розповів йому Сніговик про те, як послали його діти з листом до Діда Мороза.

— Лист? — заревів Ведмідь. — Де він?

Подивилися — а листа й немає!

— Без листа вам Дід Мороз ялинку не дасть, — сказав Ведмідь. — Краще йдіть назад додому, а я з лісу проводжу.

Раптом, не зна звідки, прилетіла Сорока, тріщить: — Ось лист! Ось лист! І Сорока розповіла, як знайшла лист.

А було все ось як:

Пішли всі з листом до Діда Мороза.

Сніговик поспішає, хвилюється: то з гірки скотиться, то в яму провалиться, то за пень зачепиться.

Добре, Ведмідь його виручав, а то б знову розсипався Сніговик.

Нарешті прийшли до Діда Мороза.

Прочитав Дід Мороз листа і сказав:

— Що ж так пізно? Не встигнеш ти, Сніговику, принести дітям ялинку до Нового року.

Тут всі за Сніговика почали заступатися, розповіли, що з ним сталося.

Дід Мороз дав йому свої сани, і помчав Сніговик з ялинкою до дітей.

А Ведмідь додому пішов спати до самої весни.

А вранці Сніговик стояв на старому місці, тільки у нього в руках замість листа була ялинка.